Cтоянка-поселення
«Кам’яна Могила - І»

Археологічна пам’ятка місцевого значення стоянка-поселення «Кам’яна Могила - І»

 

Пам’ятка знаходиться поблизу урочища Червона Гора в 150 м на південний захід від пагорба Кам’яна Могила, на правому березі старика р. Секіз, Стоянка-поселення розташована на овальному островоподібному підвищенні надзаплавної тераси р. Молочної, витягнутому зі сходу на захід на 350-400 м і шириною близько 100 м. Територія поселення вкрита степовою рослинністю. Загалом площа об’єкту становить близько 3 га, з них досліджено – 300 м2, культурний шар виявлено на глибині 4 м. Пам’ятка датується VІІІ тис. – кін. І тис. до н.е. (мезоліт, неоліт, енеоліт, епоха бронзи, ранній залізний вік).

Поселення було відкрито навесні 1938 р. В.М. Даниленком у процесі підготовки до робіт Азово-Чорноморської експедиції ІА АН УРСР під керівництвом О.М. Бадера. Влітку того ж року було розпочато його археологічне дослідження. На поселенні було закладено траншею 10х2 м, в деяких місцях вона була розширена до 4 м. Внаслідок проведених робіт вдалося встановити картину послідовного залягання кількох археологічних шарів. Незначні за масштабом роботи (22 м2) дали багато археологічного матеріалу, зокрема велику кількість архаїчного посуду. На жаль, більшість археологічних матеріалів та польова документація, які були здобуті під час досліджень 1938 р., були пошкоджені під час Другої Світової війни.

Подальше, більш ґрунтовне, дослідження пам’ятки почалося 1947 р., коли на поселенні працював Терпінівський загін Приазовської комплексної експедиції ІА АН УРСР під керівництвом В.М. Даниленко. Було закладено 6 розкопів, що дозволило дослідити площу 113 м2. Під час розкопок було простежено 13 культурних горизонтів: від епіпалеоліту до скіфо-сарматського часу, що свідчить про існування тут сезонних мисливсько-рибальських таборів.

Здобуті в 1947 р. археологічні матеріали з поселення дозволили В.М. Даниленко зробити низку важливих висновків, насамперед, про те, що це поселення є унікальною пам’яткою, основним джерелом, що дає можливість простежити генетичний зв’язок різних ланок приазовської неолітичної культури, починаючи від найбільш ранніх до найпізніших.

Крім цього, дослідник зробив висновок, про те, що перехід на неолітичний етап розвитку в межах степового півдня Східної Європи значною мірою збігався з процесом формування скотарства, яке виникло на основі ускладнення мисливства. Дані, що були в розпорядженні В.М. Даниленка, вказували на дуже ранню дату доместикації тура і подальше приручення кози і свині. Після 1947 року пам’ятку досліджували Рудинський М.Я., Макаревич М. (1951), Телегін Д.Я. (1983, 1987), Михайлов Б.Д. (1993).

 

Не дивлячись на те, що дослідження поселення тривають вже багато років, на сьогоднішній день залишається чимало питань, пов’язаних з цією пам’яткою, зокрема питання співвідношення археологічних матеріалів з поселення з конкретними археологічними культурами, датування археологічних решток, питання присутності в найдавніших шарах поселення решток свійських тварин, зокрема великої рогатої худоби та свині. Певною мірою це зумовлено тим, що кожен з дослідників по своєму описував геологічні та археологічні нашарування пам’ятки.

З 2011 р. наукові дослідження поселення були поновленні спільною експедицією НІАЗ «Кам’яна Могила» та ІА НАНУ під керівництвом Н.С. Котової. Здобуто велику кількість археологічного матеріалу у вигляді крем’яних та кістяних знарядь та відходів їх виробництва, фрагменти кераміки, кістки тварин. На сьогодні триває обробка здобутих матеріалів за допомогою новітніх методів наукового дослідження із залученням вітчизняних та закордонних спеціалістів різних галузей, зокрема, палеоботаніків, археозоологів, ґрунтознавців та кліматологів. Результати цих робіт безперечно допоможуть по новому поглянути на різні аспекти прадавнього минулого мешканців Південно-Східної Європи.

Show grid