Joom!Fish config error: Default language is inactive!
 
Please check configuration, try to use first active language

Національний історико-археологічний заповідник "Камяна Могила"

PostHeaderIcon Історія Камяної Могили

There are no translations available.

Багато легенд складено про це диво природи. І ось одна з них: Провинився чимось богатир Богур перед Аллахом, і той покарав його: наказав виривати руками з ближнього гірського кряжу каміння та скласти з них на березі р. Молочної гору такої висоти, щоб з неї у всі боки  було видно степ. Виконуючи волю Аллаха, Богур рвав з кряжу величезні камені, переносив їх на собі та складав їх в зазначене місце один на інший. Щоб скоріше закінчити роботу, удався він до хитрощі: нещільно складав камені. Більше половини роботи було вже зроблено, коли Богур, затягуючи чергову глибу, оступився й провалився в одну з оставлених їм між камінням щілин, зав’яз там та помер з голоду. Така кара спіткала його за бажання обдурити Аллаха. Й наказав Аллах вітру засипати піском всі щілини та накрити тіло богатиря, кістки якого й досі знаходяться там.

В геологічному та історичному плані Кам'яна Могила – одна з унікальних пам’яток подібного роду. Це останець піщаника Сарматського моря третинного періоду (XIV-XII млн. років до н.е.), яке займало територію Чорного, Азовського та Каспійського морів. Мільйони років тому тут була піщаникова мілина. Пізніше, коли виникло Понтійське море, на цьому місці утворилися вапнякові відкладення. Море пішло, запанувала пустеля. З’явилися червоно-бурі глини, які містили залізо та марганець. Згодом тут утворилася впадини річки пра-Молочної, води якої проходили вглиб землі, а оксиди заліза та марганцю виходили на поверхню, утворюючи кам’янисту породу. Так поступово виник на цьому місці пісковиковий моноліт. В період танення льодовика на півночі (його межа досягала району сучасного Дніпропетровська) «велика вода», стікаючи на південь, утворила долини річок. Внаслідок природного поглиблення русла річки Молочної, величезний острів опинився на поверхні долини. Під дією води та вітру первинний щит піщанику розколовся, а його уламки сповзли по піску, і виник своєрідний кам’яний пагорб.  З часом плити набули дивовижні форми та обриси. Сьогодні на багатьох з них можна побачити відбитки молюсків Сарматського моря. Однак це не хаотичне нагромадження плит, а кам’яний панцир, в якому утворилися гроти та печери, які виявилися дуже зручним  для здійснення культових цілей древніх людей.

В межах Кам'яної Могили нині зафіксовано 67 місцезнаходжень з різними зображеннями, виконаними в різній техніці і стилістиці на поверхні кам'яних плит. В основному ці малюнки протиралися на пісковику твердим каменем, утворюючи поглиблення, які лише іноді покривалися мінеральними червоними і чорними фарбами.

Петрогліфи (від грец. Πέτρος - камінь і γλυφή - різьба) Кам'яної Могили є унікальними зразками первісного мистецтва. Вони групуються в межах окремих місцезнаходжень, їх характерною рисою є багатство лінійно-геометричних елементів, іноді об'єднаних в химерні групи з зооморфними і антропоморфними зображеннями. Значну частину наскальних малюнків Кам'яної Могили становлять різного роду знаки, ідеограми і символи. Поруч із зображеннями тварин, птахів, людей видно геометричні фігури: ромби, спіралі, лінії, зигзаги, решітки і так далі. Можливо, малюнки були магічним засобом досягнення конкретної мети. Вони могли служити засобом передачі інформації про міфи даного суспільства і таким чином первісне мистецтво опосередковано, за допомогою міфологічних уявлень відображало дійсність того часу.

Навколо Кам'яної Могили існує цілий комплекс археологічних пам'яток (стоянок, поселень, поховань), які створили локальний степовий ландшафт, область з релігійно-обрядовим центром на пісковиковому пагорбі. Дослідження цих археологічних пам'яток зможуть допомогти в уточненні датування петрогліфів і розуміння тих процесів, які відбувалися тут в давнину. У той же час розташування Кам'яної Могили характеризується збереженням значної ділянки реліктового степу, який сприймався древнім населенням як сакральний простір.

Кам'яна Могила була святилищем для древніх жителів приазовських і причорноморських степів, а кожен грот пам'ятника грав роль своєрідного вівтаря, де проводилися обрядові дії і жертвопринесення. Одним із значущих вівтарів Кам'яної Могили є грот Дракона, де знаходиться скульптура голови змеевидного істоти - вешапа, в якому відображений поширений в давнину образ міфічних створінь, наділених здатністю поглинати сонце і воду, викрадати дівчат - красунь, охороняти країну багатств і джерела води. Найбільш близька аналогія кам'яномогильській скульптурі відома в гімни Рігведи, де описаний безплечий, безногий і безрукий дракон Вритра, який спочивав на горі. Його вражає Індра (бог грому і блискавки, глава богів), і миттєво над землею з'являється світло, потоки води ринули з гір і наситили спраглу землю. Даний міф безпосередньо пов'язаний із землеробством і боротьбою людей за осушення і зрошення землі.

Одна зі сторінок далекої історії відтворена в гроті Бика, який розташований на північній стороні Кам'яної Могили. Тут фіксуються цікаві орнаментовані карнизи і зображення биків. Виділяються перші дві композиції малюнків: тварини, які стоять по колу і, можливо, вказують на чотири сторони світу, а також три фігури тварин, що йдуть один за одним, і поруч - летять собаки. Особливе значення для вивчення грота Бика мало зображення на окремій плиті хоботоподібної істоти з рогами («дощової» бик). У Дворіччі і Середній Азії, в древньоіранській і давньоіндійській міфології бик - це втілення чоловічого божества, «небесного» бика, символ грози. Аналогічні малюнки, що відомі на величезній території Євразії, Африки і датуються епохою бронзи, в релігійних уявленнях багатьох хліборобів зв'язувалися з водною стихією, що приносить вологу і благополуччя землі. Безсумнівно, даний грот використовувався нашими предками у якості святилища, заснованого на обожнюванні бика, образ якого займав у духовному житті стародавніх людей одне з головних місць. У найдавніших цивілізаціях був поширений культ бика (Єгипет, Вавилон, Крит), в честь нього будувалися чудові храми, йому присвячували гімни.

На самій вершині пагорба розташовано священне місце – стародавній вівтар, де здійснювалися релігійні обряди. Особливо слід відмітити такий немаловажний факт, що центральне святилище на Кам’яній Могилі споруджено не тільки по всім традиційним канонам – бути «звідусіль  відкритим для поглядів», але й розташовано на точці енергетичного «стовпа» з позитивним зарядом. Це підтверджено верховним ламою Непалу лінії Карма Каг’ю Ринпоче Лопен Чечу, який відвідав Кам’яну Могилу  влітку 1995 року.

Перші відомості про дивовижну пам’ятку природи та стародавньої культури відносяться до кінця XVIII століття: у 1778 році російський полководець О.В. Суворов назначив біля Кам’яної Могили місце для поштової станції. У 1793 році, на карті Мелітопольського повіту Таврійської області, пам’ятка природи була позначена як «Камінь-ЮЮн-Тащ» (в перекладі з тюркського означає «гора, збірний камінь»). Довгий час в історичній літературі про Кам’яну Могилу та її наскальні малюнки, які зберігалися на стелях гротів та печер, не було ніяких згадувань. Тільки в 1837 році, коли тут побував академік П.І. Кьоппен, з’явилося повідомлення  про надзвичайну пам’ятку «Кам'яна Могила». «Кам'яна Могила. Так в Мелітопольському повіті називається пагорб, що складається з величезних куп пісковика, і знаходиться на правому березі річки Молочної... Камені, що накопичені тут природою, то виступають із землі вертикально, то, схиляючись в протилежні сторони, утворюють нібито навіси. В одному місці між скель, що поросли мохом, знаходиться проміжок начебто вулиці, шириною в 2 або 3 аршини, і тут-то колись був вхід до печери, в якій один з моїх провідників, що був у дитинстві пастухом і нерідко з товаришами тут відпочивав, бачив на стінах написи, з яких один був завдовжки в аршин або більше, складаючи один рядок; в інших місцях були посічені окремі слова. Вхід до цієї печери занесений піском близько 1822 року» (Вісті Таврійської Вченої Архівної Комісії. - Сімферополь, 1908. - №42 - С.47).

50 років по тому з’являється нове повідомлення про унікальну пам’ятку. Археолог М.І Веселовський, відомий своїми сенсаційними розкопками скіфських курганів, наприкінці XIX століття побував на Кам’яній Могилі та частково  дослідив стародавні зображення в її гротах та печерах. Кілька років по тому в звітах Археологічної Комісії з'явилося наступне повідомлення: «Приводом, за яким довелося звернути на курган увагу, послужило випадкове відкриття в піску п'яти срібних монет московського періоду біля однієї печери, що відрізняється великими розмірами проти інших. Слух про знахідку швидко поширився, селяни кинулися на пошуки, стали виривати пісок з печери, відшукуючи скарб, підривали її порохом і продовжували роботи до тих пір, поки мало не вбило одного з селян. Разом з тим до друку проник слух, що в печері є фрески. Розкопуючи в 1889 році курган в Шульгівці (нині село Новомиколаївка Мелітопольського району), професор Санкт-Петербурзького університету Н.І. Веселовський для перевірки чуток їздив туди і, з повідомлень місцевого священика, що неодноразово пробирався в печеру, дізнався, що в ній знаходяться не фрески, а висічені на стелі зображення якогось птаха і звіра ... Через те, що печеру і хід в неї затягнуло піском, то тоді... не можна було проникнути в неї, і він зайнявся дослідженням «Кам'яного» кургану в 1890 році (Звіти Археологічної Комісії за 1890р. - СПб, 1893 - С. 3 - 4).

Спочатку була очищена головна печера під величезним каменем, що мав упори по сторонах. Вхід в неї утворили два каменя, нещільно прилеглі один до одного. Через цей хід і вичерпали пісок відрами. Згодом знайшовся інший вхід до печери, паралельний першому, трохи ширший... Незабаром довелося залишити роботу внаслідок того, що з боків печери обвалилися два камені по 10 пудів вагою. Чи тому що жителі села (Терпіння) пороховими вибухами розхитали печеру, або внаслідок того, що робочі, підриваючи пісок, який щільно злежався по краях печери, послабили підстави її, тільки вона стала небезпечною і загрожувала осунуться. Робітники не встигли розчистити її настільки, щоб можна було провести точні вимірювання, в печері можна було вільно сидіти, а місцями навіть стояти. На стелі видряпані досить глибоко, місцями в піввершка, пересічні прямі і вигнуті лінії. Подібні ж фігури виявилися і в іншій невеликій печері, біля так званого «богатирського пам'ятника»... Ці насічки жителі і прийняли за написи.., в іншій печері, теж досить довгій, виявилися грубо висічені вглиб зображення козлів і коней».

У дореволюційній Росії ніхто не звернув належної уваги на унікальні малюнки Кам'яної Могили. Вони були надовго забуті, хоча вже тоді змогли б стати в один ряд з видатними зразками первісного мистецтва Західної Європи.

Поворотним пунктом в історії вивчення пам’ятки первісної культури стали 1936-38 роки, коли в Південній Україні працювала Азово-чорноморська експедиція під керівництвом О.М. Бадера. В гротах та печерах Кам’яної Могили вчені відкрили унікальні зображення: бика в гроті «Мамонта», «плити стоп», «кінські плити», лінійно-геометричні зображення та ін., які дозволили відтворити побут та культуру стародавніх народів, які населяли наш степ.

У 1950-х роках у Північному Приазов’ї, в долині річки Молочної, намічалося будівництво Молочанського водосховища, яке дозволило б провести зрошення безводного степового краю. В зону затоплення потрапила й унікальна пам’ятка. У зв’язку з цим Академія наук УРСР створила комплексну  Мелітопольсько-Терпінівську експедицію на чолі з видатним українським археологом М.Я. Рудинський. З 1951 по 1957 рр. на Кам’яній Могилі проводилися дослідження, які дозволили по-новому поглянути на культурно-історичні комплекси стародавніх рисунків. Так, хронологічний діапазон  рисунків був визначений епохою неоліту-бронзи (VI – поч. І тис. до н.е.).

У 1961 та 1963 роках на Кам’яній Могилі роботу продовжили В.М. Гладилін та Б.Д. Михайлов, які відкрили нові гроти, а також в гроті Бика нові зображення биків, людей, лінійно-геометричні накреслення і т.д. В.М. Гладилін датував петрогліфи  періодом від епохи бронзи, тобто X-II тис. до н.е.

Десять років потому (1971-1973 рр.) Кам’яну Могилу досліджувала Приазовська археологічна експедиція АН УРСР сумісно з Мелітопольським краєзнавчим музеєм (керівники В.М. Даниленко та Б.Д. Михайлов). Були відкриті гроти Чаклуна та Чуринг, на стелях яких знаходилися пізньопалеолітичні гравіювання: зображення мамонта, оленя, чаклуна та ін.

З 1983 по 2006 рік дослідження пам’ятки проводив Б.Д. Михайлов. Результатом польових робіт стало відкриття 17 нових гротів та печер. Особливо серед них виділяються печери № 36-б (печера Бізона) та № 60 (печера Кози) з пізньопалеолітичними зображеннями мамонта, птиці, бізона, коней. Вперше на Кам’яній Могилі знайдені мезолітичні мальовничі зображення оленя, оленихи, лучника та жінки, а в одному з гротів знайдена унікальна скульптура епохи бронзи – голова ведичного дракону Врітру. Примітним фактом стала знахідка пісковикових плит з зображенням стародавніх «письмен», які датуються VI – початком  V тис. до н.е.

У наші дні Кам'яна Могила стала місцем масового туризму, сюди приїжджають з різних кінців України і з-за кордону численні туристи. Сьогодні тут діє Національний історико-археологічний заповідник, в завдання якого входить вивчення, збереження та популяризація пам'ятника Кам'яна Могила.

Засновником і першим директором заповідника став Борис Дмитрович Михайлов - заслужений працівник культури України, доктор філософії, провідний спеціаліст з наскального мистецтва. Завдяки його дослідженням Кам'яна Могила зайняла своє гідне місце серед пам'ятників подібного роду: постановою від 27 грудня 2001 року Державний історико-археологічний музей-заповідник «Кам'яна Могила» віднесений до об'єктів культурної спадщини та внесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. У 2007 році Кам'яна Могила стала Державним історико-археологічним заповідником, а указом Президента України №815 від 10 вересня 2008 р. історико-археологічному заповіднику «Кам'яна Могила» присвоєно статус Національного. У 2006 році пам'ятник внесений до Попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

На території заповідника розташована будівля музею «Первісне мистецтво Кам'яної Могили», де зібрані унікальні експонати історії жителів південних степів від епохи пізнього палеоліту до часів бронзи і середньовіччя. В експозиції музею розкрито історію людства, поява перших малюнків і розвиток наскального живопису. У вітринах музею виставлені численні експонати стародавнього мистецтва і матеріальної культури, що характеризують господарство і побут наших предків: знаряддя праці, керамічний посуд, зброю, чурінги, скульптури, а також наскальні малюнки. Особливе місце займають петрогліфи, що увічнюють духовну культуру і вірування давніх жителів степу. Малюнки свідчать, що образи тварин займають значне місце в релігійних уявленнях як скотарських, так і землеробських племен.

На сьогоднішній день проведено охоронні роботи щодо збереження пам'ятки, відновлений древній біоценоз, на заповідній території створено лапідарій, на базі науково-популярної експозиції музею ведеться екскурсійна робота по обслуговуванню відвідувачів.

Національний історико-археологічний заповідник «Кам'яна Могила» протягом 2010-2013 рр. був одним з базових місць, де реалізовувався міжнародний українсько-швейцарський проект «Адаптація рослин і людини до змін клімату в Україні». Проект здійснено Інститутом археології НАН України спільно з НІАЗ «Кам'яна Могила». В рамках проекту були проведені археологічні розкопки двох поселень: «Кам'яна Могила-1» і «Кам'яна Могила-3». В результаті роботи отримані унікальні матеріали для вивчення економіки стародавнього населення Північного Приазов'я. Дослідження відкладень спор і пилку рослин стали основою для реконструкції клімату і ландшафту навколо Кам'яної Могили останніх 8-ми тисяч років.

У 2013 р. археологічна експедиція НІАЗ «Кам'яна Могила» проводила розвідки в долині р. Молочної в межах Токмацького, Михайлівського, Мелітопольського, Якимівського районів Запорізької області. Метою експедиції було виявлення нових, а також обстеження вже відомих пам'яток для визначення стану їх збереження.

На сьогоднішній день заповідником розроблена «Комплексна програма археологічних досліджень на території НІАЗ «Кам'яна Могила» та його охоронних зонах на 2015-2020 рр». Основною метою програми є отримання об'єктивної наукової інформації про археологічні пам'ятки регіону, забезпечення моніторингу технічного стану пам'ятників, а також проведення заходів по їх охороні, консервації, реставрації та музейного використання.

У 2015-2016 роках на території заповідника працювала археологічна експедиція в складі наукових співробітників музею та студентів МДПУ ім. Б.Хмельницького. Метою експедиції було вивчення двошарового поселення "Кам'яна Могила-2" епохи пізнього неоліту (IV тис. до н.е.) і пізньої бронзи (14-10 ст. до н.е.).

вверх