В геологічному та історичному плані Кам'яна Могила – одна з унікальних пам’яток подібного роду
В геологічному та історичному плані Кам'яна Могила – одна з унікальних пам’яток подібного роду. Це останець пісковика Сарматського моря третинного періоду (XIV-XII млн. років до н.е.), яке займало територію Чорного, Азовського та Каспійського морів. Мільйони років тому тут була пісковикова мілина. Пізніше, коли виникло Понтійське море, на цьому місці утворилися вапнякові відкладення (вони й зараз добре простежуються на правому березі долини річки Молочної, поблизу с. Терпіння Мелітопольського району), у товщі яких був знайдений зуб кита. Море пішло, запанувала пустеля. З’явилися червоно-бурі глини, які містили залізо та марганець. Згодом тут утворилася западина річки пра-Молочної, води якої проникали вглиб землі, а оксиди заліза та марганцю виходили на поверхню піску сарматського горизонту, утворюючи кам’янисту породу. Так поступово виник на цьому місці пісковиковий моноліт.
В період танення льодовика на півночі (його межа досягала району сучасного міста Дніпра, раніше – Дніпропетровська) «велика вода», стікаючи на південь, утворила долини річок. Внаслідок природного поглиблення русла річки Молочної, величезний острів опинився на поверхні долини. Під дією води та вітру первинний щит пісковика розколовся, а його уламки сповзли по піску, і виник своєрідний кам’яний пагорб. З плином часу плити набули дивовижних форм та обрисів. Нині на багатьох з них можна побачити відбитки молюсків Сарматського моря – жителів могутньої стародавньої водойми. Однак це не хаотичне нагромадження плит, а кам’яний панцир, що правильно розвалився й утворив печери та гроти, які виявилися дуже зручним для здійснення культових цілей древніх людей. В результаті археологічних досліджень було виявлено та зафіксовано 68 місцезнаходжень та близько тисячі зображень, які відображають господарство, побут, духовну культуру давніх племен, починаючи від епохи пізнього палеоліту (ХХІІ–ХVI тис. до н.е.) і закінчуючи епохою середньовіччя (X-ХІІ ст.). В основному ці малюнки протиралися на пісковику твердим каменем, утворюючи поглиблення, які лише іноді покривалися мінеральними червоними і чорними фарбами.
Дослідники Кам’яної Могили
Вже більше двох століть Кам’яна Могила привертає до себе увагу дослідників. Вивчаючи унікальну пам’ятку первісного мистецтва, давнішу за Стоунхендж та піраміди Єгипту, вчені змогли відповісти на численні питання розвитку духовної культури, її фундаменту, а також віднайти коріння багатьох народів Євразії. Біля витоків вивчення Кам’яної Могили стоїть академік Петербурзької Академії Наук Петро Іванович Кеппен, який поклав початок дослідженням пам’ятки. Його справу продовжила плеяда вчених, які присвятили Кам’яній Могилі свої монографії і наукові статті, здійснили відкриття, що стали вагомим внеском у науку. Серед них:
Кеппен Петро Іванович
Російський вчений німецького походження, академік, один із засновників Російського географічного товариства. Є автором праць з історії, географії, етнографії, демографії та статистики. У 1837 році в період реєстрації пам’яток старовини Північного Причорномор’я побував на Кам’яній Могилі і включив її в «Список известнейших курганов России» («Северная пчела», 1837). В 1908 році цей список з доповненнями було надруковано в «Известиях Таврической ученной комиссии» №42, в якому наведено короткий опис Кам’яної Могили. Незважаючи на стислість інформації П.І. Кеппена, вчений світ Росії прийняв це повідомлення, як факт існування печер у Північному Приазов’ї.
Веселовський Миколай Іванович
Російський археолог, сходознавець. В 1889-1890 роках проводив дослідження Кам’яної Могили. Відкрив перші чотири грота, серед яких так званий грот Мамонта- Бика. Були зроблені перші копії деяких зображень. Результати досліджень на Кам’яній Могилі були відображені в Звіті Археологічної Комісії «Розкопки Таврійської губернії» за 1890 рік.
Бадер Отто Миколайович
Російський вчений німецького походження, академік, один із засновників Російського географічного товариства. Є автором праць з історії, географії, етнографії, демографії та статистики. У 1837 році в період реєстрації пам’яток старовини Північного Причорномор’я побував на Кам’яній Могилі і включив її в «Список известнейших курганов России» («Северная пчела», 1837). В 1908 році цей список з доповненнями було надруковано в «Известиях Таврической ученной комиссии» №42, в якому наведено короткий опис Кам’яної Могили. Незважаючи на стислість інформації П.І. Кеппена, вчений світ Росії прийняв це повідомлення, як факт існування печер у Північному Приазов’ї.
Даниленко Валентин Миколайович
Український археолог, доктор історичних наук. Займаючись дослідженням Кам’яної Могили в 1934-1935 рр. відкрив близько десяти місцезнаходжень прадавніх малюнків, а в 1938 - багатошарове поселення білля Кам’яної Могили. У 1947 році В.М. Даниленко продовжив вивчення пам’ятки і стратифікованих поселень в околицях пагорба. На основі цих досліджень йому вдалося виділити приазовську археологічну культуру, провести кореляцію певних шарів поселень з зображеннями Кам’яної Могили та розподілити петрогліфи на 6 хронологічних груп. У 1971-1973 рр. Приазовська археологічна експедиція АН УРСР спільно з Мелітопольським краєзнавчим музеєм під керівництвом В. М. Даниленка та Б. Д. Михайлова відновила дослідження Кам’яної Могили. Було відкрито два нових гроти: Грот Чуринг, де знайдено близько 40 рибоподібних чуринг з лінійними накресленнями, та Печеру Чаклуна, де виявлено кількасот гравійованих, на думку В.М. Даниленка, палеолітичних зображень. Підсумком багаторічних досліджень на Кам’яній Могилі стало видання монографії В.М. Даниленка «Кам’яна Могила» (1986).
Рудинський Михайло Яковлевич
Український археолог, доктор історичних наук. У 50-х роках ХХ століття під його керівництвом дослідження на Кам’яній Могилі проводила Мелітопольсько-Терпінівська археологічна експедиція. Роботи були зумовлені будівництвом Молочанського водосховища. Впродовж п’яти польових сезонів (1951, 1952, 1954, 1956 і 1957 р.) було вдруге обстежено значну кількість печер, гротів і плит, відкрито 13 нових місцезнаходжень з петрогліфами та цілу низку шліфувадел. Дослідження М.Я. Рудинського дозволили по-новому поглянути на культурно-історичні комплекси малюнків Кам’яної Могили. Так, хронологічний діапазон малюнків був визначений епохою неоліту-бронзи (VI - початок I тис. до н. е.). В результаті багаторічних досліджень вже після смерті М. Я. Рудинського була видана перша монографія «Кам’яна Могила» (1961), яка ввібрала в себе коротку історію та прийоми вивчення пам’ятки, корпус наскельних рисунків, відомих на кінець 50-х років, підсумки попередніх розкопок і шурфування на Кам’яній Могилі, історичну характеристику і деяку інтерпретацію петрогліфічних комплексів.
Гладилін Владислав Миколайович
Археолог, доктор історичних наук. У 1961-1963 рр. разом з Б. Д. Михайловим вів роботу з вивчення Кам’яної Могили, в результаті чого були відкриті нові гроти. Знову був вивчений грот Бика, де на глибині двох метрів були знайдені нові зображення реалістичних биків, людей, лінійно-геометричні накреслення та ін. Аналізуючи нові дані і накопичений попередніми дослідниками матеріал, В.М. Гладилін дійшов висновку про належність частини малюнків грота Мамонта-Бика до мезолітичного часу – раннього неоліту, визначаючи нижню дату в 10 тис. років до н.е. Загальні ж хронологічні рамки рисунків Кам’яної Могили В.М. Гладилін визначав від епохи мезоліту до скіфського часу і фактично підтримав точку зору О.М. Бадера і В.М. Даниленко. Підсумком наукових досліджень Кам'яної Могили стали публікації В.М. Гладиліна «До питання про вік наскельних малюнків Кам'яної Могили» (Археологія, 1964, Т.ХVІ) та «Die Felsbider der Kamenaja Mogila in der Ukraine» (Німеччина).
Михайлов Борис Дмитрович
Засновник і перший директор Національного історико-археологічного заповідника «Кам’яна Могила», заслужений працівник культури України, археолог, доктор філософії в галузі історії. У 1983–2006 рр. проводив розкопки пагорба Кам’яна Могила, результатом яких стало відкриття 17 нових гротів та печер з петрогліфами із 68 відомих нині. Особливо серед них вирізняються печера Бізона та печера Кози з пізньопалеолітичними зображеннями мамонта, птаха, бізона, коней. Саме ці об’єкти дозволили встановити нижню межу існування наскельної творчості Кам’яної Могили. Б.Д. Михайлов вперше на Кам’яній Могилі виявив мезолітичні мальовничі зображення самця і самки оленя, лучника та жінки. Справжньою науковою сенсацією стало відкриття унікальної скульптури епохи бронзи – голову ведичного дракона Врітру. Велике наукове значення мають відкриті Б. Д. Михайловим знаки писемності, які споріднені з консонантними абетками давнього Близького Сходу та виокремлення зображень суден. Результатом дослідницької роботи вченого стало видання понад 100 наукових статей і публікацій в Україні та за кордоном, а також монографій «Петрогліфи Кам’яної Могили» (1994, 1999, 2005), «История города Мелитополя» (1998), «Мелитополь: природа, археология, история» (2002, 2006), «Подземный «Эрмитаж» Приазовья» (1998, 2005, 2007), «Загадки древнего Герроса» (2009), збірки наукових статей «Каменная Могила и её окрестности» (2003, 2006, 2008).
Пізній палеоліт (XX-XVI тис. до н.е.)
XX-XVI тис. до н.е.
XII-VII тис. до н.е.
VI-IVтис. до н.е.
кін. IV – поч. III тис. до н.е.
сер.ІІІ – поч. І тис. до н.е.
ІІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е.
VІІ-ХІІІ ст.
Найдавніші малюнки Кам'яної Могили відносяться до епохи пізнього палеоліту, коли йшло формування культури, мистецтва та виникнення первісних форм релігії: тотемізму, анімізму, магії, фетишизму, культу предків. У центрі пагорба розташований грот Колдуна з малюнками пізньопалеолітичного часу, де знаходяться реалістичні замальовки мамонтів, носорогів, оленів. Серед них виділяється група людей і мамонтеня, над яким розташовані фігури танцюючих жінок в масках оленя - свідоцтво тотемних уявлень мисливців Приазов'я. Іншим цікавим промальовуванням є людина - чаклун в масці печерного лева або бізона в момент мисливського ритуального танцю. Чаклун зображений у костюмі-балахоні, який зшитий зі шкіри тварини і покриває його до колін.