PostHeaderIcon Віртуальна виставка «Розкопки М.Я. Рудинського на Кам’яній Могилі»

Віртуальна виставка «Розкопки М.Я. Рудинського

на Кам'яній Могилі»

Виставку складено по материалам досліджень наукового співробітника Інституту археології України І.Г. Тарасенко.

Дану виставку присвячено М.Я. Рудинському, відомому археологу, який зробив великий внесок у вивчення Кам'яної Могили.

У 1950 р. Уряд СРСР оголосив про масштабне будівництво гідроспоруд на півдні сучасної України. Ці роботи передбачали також будівництво двох водосховищ на рр. Молочна та Конка. Розвідки, що провів Інститут археології України на весні 1951 р., показали, що територія, яка планується під затоплення, насичена археологічними пам'ятками різного часу. Згідно з попереднім планом будівництва Кам'яна Могила потрапляла в тіло Молочанської греблі та підлягала затопленню. Роботи з очищення чаші водосховища, тобто фактичного знищення Кам'яної Могили, збирались розпочати в 1954 р., а тому рятівні археологічні роботи треба було провести негайно і у стислі терміни.

Задля здійснення цієї роботи у 1951 р. було створено Мелітопольсько-Терпіннівську експедицію яка працювала протягом п'яти польових сезонів (1951, 1952, 1954, 1956, 1957 рр.). Очолив експедицію д.і.н. М.Я. Рудинський. Також в експедиції приймали участь співробітники Інституту археології: М.Л. Макаревич (зам. керівника), Н.П. Амбургер, В.М. Даниленко. Крім того, специфіка роботи на пам'ятці вимагала залучення спеціалістів з різних галузей науки і мистецтва. Тож до експедиції було запрошено співробітника Ермітажу, художника, скульптора, геодезиста, фотографа, топографа, гірського інженера та багато інших.

arh rudinskiy 1

 

До основних завдань експедиції входило не лише детальне вивчення Кам'яної Могили, але і дослідження її околиць. На пам'ятці визначались такі основні етапи робіт: виявлення петрогліфів, фотографування, зарисовка і зняття естампів. Через особливість пам'ятки не всі етапи вдавалось виконати на належному рівні. У 1951 р. робота з вивчення художніх зразків відбувалась попередньо. Головним завданням було виявити місця із зображеннями.

arh rudinskiy 2

У перший польовий сезон було відкрито та обстежено 37 місцезнаходжень і зафіксовано близько 400 каменів із зображеннями. Також у 1951 р. було пророблено досить складну і важливу роботу з виготовлення плану пам'ятки. У результаті було викреслено план самого пагорба і його підніжжя, зафіксовано всі кам'яні брили на пагорбі, схилах, окремі камені біля підніжжя. Також здійснено попередній топографічний план ділянки з неолітичною стоянкою біля Червоної Гори.

arh rudinskiy 2a

М.Я. Рудинський хотів якимось чином зберегти пам'ятку. Одним із можливих способів зробити це, на його думку, було повне її перенесення на інше місце, але, звичайно, після докладного вивчення. Отже, спочатку вирішили фіксувати плити із зображеннями, а найбільш цікаві висікати для транспортування. Деякі з плит транспортувались до Київа, у Мелітопольський і Запорізький музеї. Решту законсервували на місці до вирішення питання.

Дослідник писав, що завдання музеєфікації кам'яномогильських плит дуже складне: попередня кількість плит для експозиції - близько 50-ти; навіть після спеціального їх «полегшення», вага обраховуватиметься в тонах.

Крім того роботи на Кам'яній Могилі ускладнювали деякі особливості пам'ятки. Так, наприклад, принцип нанесення зображень не на зовнішню поверхню каміння, а виключно на стелі гротів-навісів, дуже ускладнював дослідницьку роботу на пам'ятці.

В умовах Кам'яної Могили виконання першого ж завдання - повного відкриття зворотної поверхні плит - натрапляло на великі труднощі. Підкопування під плити вагою кілька десятків тон без спеціальних кріпильних робіт часто було можливим до певної міри, а далі -постійна небезпека обвалу. Навіть якщо і вдавалось розкрити ширшу площу з рисунками на зворотній поверхні плити, зафіксувати виявлені зображення в естампах, муляжах, фото вдалось не завжди.

Часто фотографування проводили лежачи з дуже незначної відстані, що не могло не позначитись на якості фотографій.

Пісок, з якого складений пагорб Кам'яна Могила, реагував на найменше порушення його шарів, надзвичайно швидко висихав і одразу починав обсипатись під тиском каміння, що так само починало сунутись. Продовження робіт у таких умовах доводилось припиняти.

Складною була справа і з висіченням рисунків із каміння. Порода виявилась такою, що майже не піддавалась розколюванню. Довелося наймати додаткових спеціалістів - каменотесів та виконавців розпилювальних робіт, а також думати про застосування «великої» техніки. Проте в умовах недофінансування масштабні роботи, про які мріяв М.Я. Рудинський, були неможливі.

arh rudinskiy 3

У 1952 почали робити гіпсові естампи. За сезон було зроблено більше ста гіпсових дощок. М.Я. Рудинський навіть писав, що планує створити гіпсотеку, у якій будуть зберігатися усі гіпсові зображення із Кам'яної Могили. Але в послідуючі роки довелось відмовитися від фіксування зображень гіпсовими естампами і обмежитись їх прорисовкою, що знову ж таки було пов'язано з недостатнім фінансуванням.

arh rudinskiy 4

arh rudinskiy 5

Треба сказати, що експедиційні умови на Кам'яній Могилі було досить складними, особливо для М.Я. Рудинського, якому на той часбуло 64 роки та який мав проблеми зі здоров'ям. Спочатку центром експедиційного життя був намет, де зберігалось експедиційне майно; там же жили М.Я. Рудинський та М.Л. Макаревич. Не зважаючи на те, що добиратись до Кам'яної Могили з найближчого села було далеко, М.Я. Рудинський все ж таки оселився у місцевих жителів с. Ново-Пилипівка. У своєму щоденнику він пише: «Сьогодні я вирішив перебратись до Ващуків. Не можна так жити. Мені не вдається побути самому й півдня. А там матиму окрему кімнату і стіл, за яким зможу працювати».

Також гостро стояло питання експедиційного транспорту: «Добиратись на роботу з села було десь 4 км. Без машини не можна, хоча б на перший місяць, коли доведеться багато їздити». Постійної машини «випросити» у Інституту археології не вдалося".

У 1957 р. штаб експедиції розміщувався вже в с. Терпіння. З листа М.Я. Рудинського: «Трудности пребывания в Терпении (почта и телефон прекращают жизнь в 5 часов вечера!) обезоруживают. Мы живем в 6-ти км от места работы, приезжаем с работы с запаздыванием из-за машины, которую дает нам МТС, после 6 вечера, электрики вне центра нет, писать трудно...».

Частиною експедиційного життя також ставали численні відвідувачі пам'ятки: місцеві жителі, школярі, студенти, учасники краєзнавчих гуртків і навіть мотопробігів. Часто М.Я. Рудинський сам проводив екскурсії. Ці заходи були частиною пам'яткоохоронної роботи, започаткованої ним. Як показало подальше життя, вони дали свої результати.

arh rudinskiy 8

arh rudinskiy 9

М.Я. Рудинський планував провести фільмування дослідницьких робіт на Кам'яній Могилі. З цього приводу він надсилав запит до кіностудії. У перший тиждень експедиції пам'ятку відвідала знімальна група київської кіностудії художніх фільмів, яка провела невелику зйомку за участі М.Я. Рудинського. Про долю зробленого тоді фільму згадує Є.Я. Рудинська. У одному зі своїх листів вона пише, що після смерті Михайла Яковича надала кінострічку московському телебаченню, звідки вона не повернулась.

arh rudinskiy 6

У 1951 р. Кам'яну Могилу відвідали Олександр Довженко з дружиною Юлією Солнцевою. Відомому режисеру та його дружині провели екскурсію. Протягом 1951-1956 рр. режисер регулярно приїздив на будівництво міста Нова Каховка і Каховської ГЕС. Тут він працював над своєю «Поемою про море», яку планував екранізувати, але не встиг.

arh rudinskiy 7

Завдяки постійним клопотанням М.Я. Рудинського, в 1954 р. Рада Міністрів УРСР нарешті ухвалила рішення про відведення 15 га землі під заповідник «Кам'яна Могила».

Як зазначав М.Я.Рудинський, пам'ятка завжди притягала до себе відвідувачів різного віку і рівня культурності. Численні відвідувачі залишили на поверхні кам'яних плит на вершині Кам'яної Могили і на стелі найбільшого гроту свої «розписи», що в багатьох місцях попсували і знищили давні рисунки. З пам'ятки продовжували брати пісок і бити каміння, що негативно впливало на її стан. Особливо це стосувалося вибирання піску, що мало наслідком сповзання кам'яних плит по схилах горба і в подальшому могло спричинити руйнування гротів Кам'яної Могили.

Тому питання охорони заповідної території мало стати наступним для збереження пам'ятки. Академія наук підтримала створення заповідника, проте не поспішала виділяти кошти на його охорону. Найперше М.Я. Рудинський просив створити навколо заповідної території огорожу, рів та взяти на роботу охоронця. Переписка з цього приводу тривала роки, тривали також і випадки псування пам'ятки. У 1953 р., коли роботи на Кам'яній Могилі не проводились, М.Я. Рудинський відвідав пам'ятку разом із колегами із Мелітопольського музею (Ф.Ф. Кулик, Н.Й. Волчкова та М.А. Зосимович) та переконався, що її стан був незадовільним. Він писав: «Я с тревогой думаю о начале весны на Каменной Могиле. Охраны нет, Академия денег на сторожа пока не дает. Я сказал, что сторожа буду оплачивать сам».

У 1955 р. М.Я. Рудинський отримав відрядження на Кам'яну Могилу. З тексту його повідомлення про це, поданого до Інституту археології: «І разом з тим, не зважаючи на всі клопотання, справу з охороною Кам'яної Могили ми не можемо розв'язати протягом трьох років. В моїх доповідних записках і звідомленням про заходи до охорони Кам'яної Могили в 1953 і 1954 рр. я не одного вже разу повідомляв про загрозу цілісності пагорба Кам'яна Могила в цілому і окремих знаходжень з наскальними рисунками на його схилах та на прилеглій до них території. Я не міг добитися допомоги у справі ефективної охорони пам'ятки. Тим часом я відзначив цілий ряд руйнацій та пошкоджень (нові «розписи» відвідувачів на плитах вершини КМ, знищення та пошкодження плит і т.д.). Те, чого я міг досягти в роботах 1953 і 1954 рр., був неглибокий охоронний рів навколо горба Кам'яна Могила протяжністю коло 400 м, що перепиняв в'їзд машин і підвод ...».

У цьому році було таки здійснено обкопування охоронної території за допомогою рову та бруствера, а також підготовка ґрунту для висадки колючих насаджень на весну наступного року. Після висадки рослин їх треба було охороняти та підтримувати (полоти, досаджувати) протягом трьох років. М.Я. Рудинський домовився про допомогу з колгоспом в с. Терпіння.

М.Я. Рудинський започаткував охоронні заходи на Кам'яній Могилі, продовжували його роботу Є.Я. Рудинська, В.М. Гладилін, В.М. Даниленко, Б.Д. Михайлов.

М.Я. Рудинський помер в червні 1958 р., йому було 71. Сім останніх років свого життя дослідник присвятив Кам'яній Могилі. Він помер раптово перед самим від'їздом в останню за його планом експедицію на Кам'яну Могилу. Хотів уточнити свої висновки перед здачею до друку монографії та підготовленого корпусу кам'яномогильських петрогліфів. Його монографія «Кам'яна Могила» була опублікована вже після смерті дослідника зусиллями його сестри Є.Я. Рудинської та учня В.М. Гладиліна.