PostHeaderIcon 3 березня – Всесвітній день дикої природи

Давні тварини
В незапам'ятні часи на теренах Північного Приазов'я бродили мамонти, шерстисті носороги, печерні леви та ведмеді, зубри, які жили поруч з нашими предками та були невід'ємною частиною їх життя.  Саме тому в гротах та печерах пам'ятки Кам'яна Могила ми знаходимо чимало зображень цих тварин та скульптур (чуринг).
Завдяки копіткій праці вчених удається не тільки відновити зовнішній вигляд вимерлих тварин, але й дізнатися про їх звички, раціон, особливості поведінки.
Ми пропонуємо вашій увазі віртуальну виставку, яка допоможе детально ознайомитися з представниками давньої фауни, що колись населяли український степ.
n1
Мамонт (Mammuthus) - вимерлий рід ссавців з сімейства слонових.Територію України мамонти населяли 110-15 тисяч років тому. Вони були добре пристосовані до життя в суворих умовах холодного клімату. Досягали висоти 5,5 метрів і маси тіла 10-12 тонн. Таким чином, мамонти були в два рази важче найбільших сучасних наземних ссавців - африканських слонів. Величезні бивні мамонта, до 4 м в довжину, вагою до 100 кг, були розташовані у верхній щелепі, виставлялися вперед, загиналися до верху і сходилися до середини. Корінні зуби мамонта з численними тонкими дентино-емалевими пластинами були добре пристосовані для пережовування грубого рослинного корму. У мамонтів їх було по одному в кожній половині щелепи. У міру стирання зуби мамонта, як і у сучасних слонів, змінювалися на нові, така зміна могла проходити до 6 раз за час життя.
В експозиції музею НІАЗ «Кам'яна Могила» представлені фрагмент зуба, шийний хребець та метаподій (кістка з кінцівки) мамонта, а також  оригінальна плита-конкреція із зображенням цієї тварини (знайдена в одному з гротів Кам'яної Могили).
mam2
zybm2
metap2
xrebet2
pluta2
Слон південний (Mammuthus meridionalis)  - вимерлий вид ссавців родини слонові. Південний слон жив в ранньому плейстоцені від 2,6 до 0,7 мільйонів років тому та був найбільшим представником серед хоботних тварин, які коли-небудь жили на планеті. Його висота досягала 4-4,5 м, вага - 10 тонн. Він жив за часів, коли в лісах Європи панував м'який клімат. Завдяки досить довгим ногам, звір харчувався в основному листям і гілками дерев та чагарників. У відкритих ландшафтах їв ще й траву. Добувати їжу йому допомагали, мабуть, і довгі вигнуті бивні, якими слон міг зламати гілки, звалити дерево, витягнути рослинну масу з-під води
.Скам'янілі кістки південного слона  на території Запорізькій області знаходили не раз: в Токмаку, Молочанську, Нововасилівці, Орловці та ін. У тому числі і в  Мелітополі. У піщаному кар'єрі, на схилі правого берега Піщанської балки, в 1953-1954 роках серед численних кісток зубрів, коней, носорогів були виявлені і кістки південного слона. Скам'янілі рештки південного слона  можуть побачити відвідувачі Мелітопольського міського краєзнавчого музею та музею заповідника «Кам'яна Могила».
slon
zybsl2
Носоріг шерстистий (Coelodonta antiquitatis) - вимерлий ссавець сімейства носорогових. Мешкав на великих відкритих просторах Європи та Азії в епоху плейстоцену і ранньому голоцені, остаточно зникнув 8-14 тис. років тому. Основними причинами його вимирання, як і багатьох інших великих ссавців плейстоцену, вважаються зміни клімату і пов'язані з ними зміни у флорі Довжина дорослого шерстистого носорога становила 3,7 м і важив він в середньому від 2 до 3 тонн. У плечах знаходився великий жировий горб. Носоріг мав два роги з кератину на голові, передній більший 1 м завдовжки, менший розміщувався поміж очей. Тварина мала товсте довге хутро, маленькі вуха, короткі товсті кінцівки, і загалом мала кремезне тіло. Волохатий носоріг використовував свої роги задля піднімання снігу, щоб дістатись до рослин, які він вживав. Також вважають, що він використовував свої роги для оборони та залицяння.
Зображення шерстистого носорога досить рідко (порівняно з іншими древніми тваринами) зустрічаються серед наскальних малюнків. Однак, на Кам'яній Могилі у печері Бізона міститься рисунок носорога у складі цілої композиції, датованої епохою мезоліту (8-7 тис. до н.е). Носоріг виконаний численними цятками-ямками. На тварині сидить жінка, поруч собака і чоловік, який розмахує палицею.
nosor
propus2
Лев печерний (Panthera leo spelaea) - вимерлий підвид (за іншою класифікацією - вид) левів, що населяв в епоху плейстоцену Європу і Сибір.  Печерний лев вимер по закінченні останнього великого зледеніння близько 10 000 років тому.  Був одним з найбільш великих представників сімейства котячих всіх часів.  У дорослого самця, який був знайдений у 1985 році в Німеччині, висота плеча була приблизно 1.2 м, а довжина тіла 2.1 м. Назву печерний отримав через те, що скам'янілості були знайдені переважно в печерах. Однак, жив могутній звір в хвойних лісах і на луках. Саме там водилося безліч копитних тварин, на яких лев і полював.
В печерах Кам'яної Могили давні люди залишили наскельні малюнки та скульптури, що відтворюють цих могутніх звірів. Дві скульптури доби пізньогопалеоліту (20-16 тис. до н.е.) експонуються в музеї заповідника.
levpech
leva1
leva2
Ведмі́дь пече́рний (Ursus spelaeus)  - вимерлий вид роду ведмедів. З'явився він на землі 300 тисяч років тому, а зник 25 тисяч років тому. Сучасна наука вважає його підвидом бурого ведмедя. Жив він практично на всій лісовій території Євразії. Печерний ведмідь мав дуже великий череп з крутим чолом. Тіло було потужним і масивним. Його довжина сягала 3-3,5 метрів. Вага коливалася в межах 500-700 кг. Самки важили майже в 2 рази менше. Основу раціону звіра складала рослинна їжа. Однак, зовсім не виключено, що він нападав на тварин і людей. Вчені припускають, що тривалість життя звіра становила не більше 20 років. На сьогоднішній день немає чіткої відповіді на питання, чому могутній звір зник. Деякі вчені стверджують, що причиною стала нестача їжі. Під час льодовикового періоду лісова зона значно зменшилася, а степова зросла. Зникли рослини, необхідні для тварини, і ведмеді почали вимирати.
Рисунки печерних ведмедів та скульптури на яких зображено тварин були виявлені археологами на Кам'яній Могилі. Яскравим прикладом є пісковикова чуринга із зображенням голови печерного ведмедя, яку можна побачити в музеї.
mebv
golovamedv
Зубр (Bison bonasus) - європейський вид роду бізонів родини бикових, який з'явився в кінці третинного періоду в пліоцені (5,3-2,5 млн років тому) в Південно-Східній Азії. У плейстоцені (2,5 млн років тому-12 тис. до н.е.) зубри заселили Європу та Азію, перейшовши по Беринговому перешийку в Північну Америку. К 12 тис. до н.е. степові зубри разом з рештою плейстоценової фауни зникають. На теперішній час, залишилося лише кілька популяцій зубрів, штучно відновлених і підтримуваних в заповідниках. Зубр був великою і могутньою твариною, маса дорослих самців досягала 850 тонн. Довжина тулуба 3 метри чи навіть більше, висота в плечах від 1,6 до 2 метрів. Передня частина тіла в зубра була значно масивнішою та ширшою від задньої, загривок та перед спини видавався горбом. Крім рогів та копит, зубр мав густу кучеряву шерсть і лише середина верхньої губи та передній край ніздрів були голі. Сучасні зубри більшу частину дня сплять чи дрімають. На відміну від домашніх корів зубри мовчазні тварини, мукають  лише зрідка і дуже тихо - їх не чути вже за кілька десятків кроків.
В експозиції музею представлений ріг зубра, знайдений археологом Г.М. Тощевим у с. Велика Знам'янка Запорізької області.
zybr
rigz25