Joom!Fish config error: Default language is inactive!
 
Please check configuration, try to use first active language

Національний історико-археологічний заповідник "Камяна Могила"

PostHeaderIcon 28 березня – Всесвітній день історика

There are no translations available.

«Історія – скарбниця наших діянь, свідок минулого,
приклад і повчання для сьогодення,
застереження для майбутнього».
М. Сервантес.

denist1

Тривалий час історія сприймалась не як наука, а відносилась до літератури та мистецтва. В грецькій міфології покровителькою історії вважалась одна з муз, яку зображували у вигляді молодої жінки з витонченими рисами обличчя та зі сувоєм пергаменту чи папірусу в руках. Ім’я музи історії – Кліо – походить від грецького слова «прославляю». Слово «історія» прийшло з грецької мови (ἱστορία,historia), і походить від праіндоєвропейського слова wid-tor-, де корінь weid-, «знати, бачити». Історія – це галузь знань, а також гуманітарна наука, яка займається вивченням людини (її діяльності, стану, світобачення, соціальних зв’язків, організацій тощо) в минулому.

Як давньогрецька поезія починається з Гомера, так і історіографія починається з Геродота Гелікарнасського (484-425 рр. до н.е.), якого Цицерон назвав «Батьком історії». Робота історика надзвичайно цікава  і сповнена неочікуваних знахідок. Свою роботу він розпочинає зі знайомства з величезною кількістю писемних  джерел, вітчизняних та зарубіжних, порівнює їх між собою, знаходить відмінності, намагається зрозуміти, якій версії можна більше довіряти. Історик використовує і археологічний матеріал, адже давні речі – сучасники минулих років, іноді можуть розповісти більше, ніж літописи чи билини, до того ж вони є мовчазними свідками минулого. Слід лише правильно розуміти їх мову.

Після того, як вчений зіставив усі джерела, він створює свою картину минулого. Зрозуміло, що вона не може на всі сто відсотків відповідати тому, що було в дійсності. Адже пам'ять про більшість подій втрачено. Твори історика – це реконструкція минулого. Чим більше було в розпорядженні історика надійних джерел, тим більш повною є його реконструкція подій. Коли в джерелах залишається багато «незрозумілого», деякі вчені заповнюють «історичні прогалини» своїми припущеннями. Тому не слід дивуватись, що у різних істориків деякі аспекти минулого виглядають по-різному. Взагалі історична наука – це безкінечна суперечка, дискусія вчених, в ході якої вимальовується істина.

denist5
Загальний вид пагорбу "Кам'яна Могила"
denist6
Загальний вид заповідника "Кам'яна Могила"

Одна з таких дискусій розгорнулася навколо зображення Кам'яної Могили з грота Бика (№9), відкритого в 1890 році професором Санкт-Петербурзького університету М. І. Веселовським. Тут були виявлені численні зображення тварин, виконані у своєрідній манері поглибленого силуету і вражаючі своєю реалістичністю. Особливе значення для вивчення грота мало зображення на окремій плиті хоботовідної істоти з рогами або бивнями, покрите охрою. Дослідники - археологи О.М. Бадер і В.М. Даниленко прийняли його за мамонта і на цій основі віднесли малюнок до палеолітичної епохи. Геолог Б.Ф. Земляков висловив думку, що згаданий вище малюнок - зображення не мамонта, а бика, що відповідно змінювало датування малюнка з пізнього палеоліту на епоху неоліту - бронзи.

Доктор історичних наук М.Я. Рудинський підтримав точку зору Б.Ф.Землякова. В своїй монографії «Кам’яна Могила» (1961р.) він висловлює думку, що зображення тварини з гроту №9 належить бику, а в самому гроті «… відбита скотарсько-землеробська форма господарства первісного суспільства того відрізка часу, коли головною твариною був бик». Пізніше на підтримку атрибуції М.Я. Рудинского виступив відомий дослідник Кам'яної Могили Б.Д. Михайлов. У 1992 році він провів нове вивчення грота, в результаті якого було виявлено ще одне силуетне зображення бика з хоботом, покрите червоною охрою, яке представляє переконливу копію вищезгаданого бика.

denist3-1
Розкопки грота "Бика" №9, вхід
denist7
Меморіальна табличка М.І. Веселовського на плиті над гротом "Бика" №9
denist8
Зображення "Дощового бика" з гроту №9
denist9
Зображення тварин з гроту "Бика" №9

Історія культурного розвитку країни, міста, видатної пам’ятки може бути символічно представлена переліком імен її видатних постатей. Кожна освічена людина, патріот своєї держави знає й шанує ці постаті. Визначними істориками, археологами, які досліджували унікальне національне надбання – пагорб Кам’яна Могила та відкрили чисельні зображення петрогліфів є Валентин Миколайович Даниленко, Михайло Якович Рудинський та Борис Дмитрович Михайлов.

Михайло Якович Рудинський (1887-1958 р.р.) – український археолог, доктор історичних наук, один із подвижників національної української науки і культури початку ХХ століття, автор більше 50 наукових робіт. Михайло Якович народився в м. Охтирка Харківської губернії (нині Сумської області України). Закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету. У молодості працював в Полтавському краєзнавчому музеї, став одним з перших його директорів. Паралельно брав участь в археологічних експедиціях, досліджував палеолітичні стоянки Пушкарі (де став першовідкривачем деснянської групи), Мезин, Журавка; мезолітичні і неолітичні на Середньої Десні; ранньої трипільської культури в Озрінцах на Середньому Дністрі. У 1924 році був одним з ініціаторів і учасників створення наукового збірника «Археологія» - офіційного друкованого органу Інституту археології Національної Академії наук України. В 40-х роках розпочав видання щорічника «Археологічні пам’ятки Української РСР», що виходив у світ за його редакцією майже до кінця 1950-х рр., очолював Польовий комітет Інституту археології АН УРСР, був членом редколегій кількох наукових періодичних видань.

У 1950-х роках, до останніх днів життя очолював відділ первісної археології Інституту археології у Києві. Кожен рік вів польові дослідження, опрацьовував матеріали унікального комплексу петрогліфів на плитах Кам’яної Могили. Підсумком цих багаторічних досліджень став вихід посмертної монографії М.Я. Рудинського «Кам’яна Могила», яка ввібрала в себе коротку історію, засоби вивчення пам’ятки, комплекс наскельних рисунків, відомих на кінець 50-х років, попередні розкопки та шурфування на Кам’яній Могилі, історичну характеристику та деяку інтерпретацію зображень. В монографії висловлено чимало глибоких і захоплюючих суджень з приводу датування пам’ятки та історичної значимості окремих сюжетів, а також дано інтересні аналогії і зіставлення, які відкривали нові шляхи для подальших досліджень.

denist11

М.Я. Рудинський

denist10

Монографія М.Я. Рудинського «Кам’яна Могила»

denist13

Місцезнаходження №1, розкопки М.Я. Рудинського, 1954 р.

denist22

М.Я. Рудинський, О.П. Довженко, Ю.І. Солнцева на Кам'яній Могилі влітку 1954 р.

denist14

Карта-схема пагорбу Кам'яна Могила за М.Я. Рудинським

denist12

Меморіальна табличка М.Я. Рудинського біля "Гроту Рудинського"

Валентин Миколайович Даниленко (1913-1982р.р.) був однією з найбільш яскравих особистостей в археології України з надзвичайно широким діапазоном наукових інтересів. Його гострий розум і нестримна енергія багато в чому визначили розвиток української археології в повоєнний період. Народився Валентин Миколайович у селі Нова Михайлівка Велико-Токмацької волості Таврійської губернії (нині – Запорізької області). В 1932 році вступив на історичний факультет Мелітопольського педінституту, по закінченні якого у 1935 році працює у Мелітопольському краєзнавчому музеї. Восени 1939 року вступає до аспірантури Інституту історії матеріальної культури (Ленінградське відділення АН СРСР). Друга світова війна не дала завершитися навчанню, і у липні 1941 року В.М. Даниленко іде на фронт. Після війни він повертається до улюбленої справи і вже в січні 1946 року його зараховують старшим науковим співробітником до Інституту археології АН УРСР. Під керівництвом відомого українського археолога П. П. Єфименко в 1949 році В.М. Даниленко захищає дисертацію на здобуття звання кандидата історичних наук і призначається завідуючим відділом первісної археології. З кінця 40-х і в 50-ті роки проводив масштабні польові дослідження на Південному Бузі, у Середньому Подніпров’ї, в Надпоріжжі, Приазов’ї. Наслідком цілеспрямованих зусиль вченого стала монографія «Неолит Украины» (1969 р.), що підводила підсумок дослідження епохи неоліту в Україні до 1955 року. Після успішного захисту другої дисертації в 1970 році отримує звання доктора історичних наук. Незабаром вийшла у світ наступна його монографія «Энеолит Украины» (1974 р.).

Протягом усього життя унікальна пам’ятка історії та археології Кам’яна Могила була його натхненням. Дослідник почав вивчати кам’яно-могильські зображення та розкопувати первісні поселення навколо пагорба ще в 1932 році, а потім повертався сюди знов і знов. Валентин Миколайович відкрив нові гроти – «Чаклуна», «Собаки», «Скінії» та близько сотні чуринго-подібних плиток, суцільно вкритих стародавніми накресленнями. Знахідки зображень мамонтів, носорогів, левів, на думку дослідника, завершили довготривалу дискусію про палеолітичний вік деяких зображень на скелях Кам’яної Могили. Результати його досліджень були відображені в монографії «Кам'яна Могила», яка була опублікована тільки через 4 роки після його смерті (1986р.).

denist17

В.М. Даниленко

denist16-1

Монографія В.М. Даниленка «Неолит Украины», 1969 р.

denist15

Монографія В.М. Даниленка «Энеолит Украины», 1974 р.

denist23

В.М. Даниленко, М.Я. Рудинський, О.П. Довженко, Ю.І. Солнцева на Кам'яній Могилі влітку 1954 р.

denist21

Під час розкопок місцезнаходження №25 "Кінські плити" під керівництвом В.М. Даниленка, 1973 р.

denist18

В.М. Даниленко і Б.Д. Михайлов у дворі Мелітопольського краєзнавчого музею, 1971 р.

Учнем Валентина Миколайовича Даниленка був Борис Дмитрович Михайлов (1936 – 2008р.р.) – засновник і перший директор Національного історико-археологічного заповідника «Кам'яна Могила», доктор філософії в галузі історії, автор чотирьох монографій, багатьох наукових та науково-популярних книг про Кам’яну Могилу, а також чисельних наукових статей та публікацій з історії та археології півдня України. Б.Д. Михайлов народився 26 березня 1936 р. у місті Мелітополі Запорізької області. Тяжке воєнне та повоєнне дитинство, яке випало на його долю, сформувало волю та любов до рідного краю. По закінченню у 1967 р. Харківського державного університету Б.Д. Михайлов, історик-археолог, усе своє подальше життя віддає улюбленій професії.

З 1970 р. робота вченого пов’язана з Мелітопольським краєзнавчим музеєм і заповідником «Кам’яна Могила». З 1971 по 1986 р. Б.Д. Михайлов очолював серію археологічних експедицій по вивченню пам’ятників давньої історії на території Північного Приазов’я. Разом з В.М. Даниленко він проводив археологічні розкопки Кам’яної Могили. З дитинства закоханий у стародавню пам’ятку Борис Дмитрович біля 40 років віддав вивченню цього монументу історії. Ним було відкрито 17 нових гротів, серед яких печера «Підкови», «Риби», «Артеміди», «Кози» та ін.. Справжньою науковою сенсацією стало відкриття Борисом Дмитровичем гроту Вішапа-дракона, який був головним центром виконання хтонічних культів ямно-катакомбної епохи. Велике наукове значення мають відкриті Б. Д. Михайловим знаки писемності, які споріднені з консонантними абетками стародавнього Близького Сходу.

Результатом дослідницької роботи Б. Д. Михайлова стало видання понад 100 наукових статей і публікацій у виданнях НАН України і Росії, а також монографії «Петрогліфи Кам'яної Могили» (1994, 1999, 2005), «Історія міста Мелітополя» (1998, 2006), «Загадки стародавнього Герроса», «Підземний «Ермітаж» Приазов'я» (1998, 2005, 2008), «Мелітополь: природа, археологія, історія» (2002, 2007), збірник наукових статей «Кам'яна Могила і її околиці» (2003, 2006, 2008). У 2003 році вийшов фотоальбом «Кам'яна Могила - світова пам'ятка давньої культури в Україні», який став Книжкою року - 2004.

mihajlov

Б.Д. Михайлов

4.raschistka

Б.Д. Михайлов під час промальовування петрогліфів на плиті Кам’яної Могили, 1976 р.

denist19

Б.Д. Михайлов на Червоній горі біля пагорбу Кам'яна Могила, 1987 р.

9.za_pechatnoy_mashinkoy

Б.Д. Михайлов за написанням статті, 1987 р.

10.na-plite

Огляд полісуару на Кам’яній Могилі, 1995 р.

fotoal1

Фотоальбом «Кам'яна Могила - світова пам'ятка давньої культури в Україні», 2003 р.

denist26

Монографія  «Підземний «Ермітаж» Приазов'я», 2008 р.

sborn2

Збірник наукових статей «Кам'яна Могила і її околиці», 2008 р.

petrogl

Монографія «Петрогліфи Кам'яної Могили», 2005 р.

Отже, робота істориків, їх археологічні відкриття, здобутки та дослідження є надзвичайно важливим для розуміння свого минулого, власної культури та самоідентифікації особистості у сучасному просторі.